Меню

Погода в Андріївці
Андріївка 

Благодійний фонд
Благодійний фонд «Авангард» – фонд підтримки і розвитку громади села Андріївка. Це неприбуткова організація, яка тісно співпрацює з місцевою сільською радою і діяльність якої спрямована на реалізацію проектів у сфері охорони здоров'я андріївчан, шкільної освіти і дошкільного виховання, культурно-оздоровчого та духовного розвитку андріївської громади. Голова правління фондом – Іванців Надія Семенівна, вихователь ДНЗ «Барвінок». Фонд проводить свою діяльність відповідно до Програми, що складена згідно зі Статутом і функціонує виключно з благодійних внесків на рахунок фонду. Контактні дані: bf_avangard@meta.ua

Читати далі >>


Категорії розділу
Наші за кордоном [34]
Історія нашого села [3]
Наша школа [28]
Спорт [21]
Культура [7]

КАЛЕНДАР СВЯТ
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Наша школа

ЗДАЛЕКУ ПРО БЛИЗЬКЕ

                  ЗАПАХ ДИТИНСТВА - 50 років після закінчення школи…

 

Частина перша.

 

В 2016 році минає 50 років як в далекому вже 66-му році я закінчив мою рідну Андріївську школу…

 

Стара школа  1957 рік

Для мене, людини, котра після закінчення школи пів століття прожила десь у світі на чужині, моя школа всі ці роки залишалась для мене близьким і рідним місцем, нарівні з батьківським домом. І ось зараз в цю ювілейну для нашого класу дату хочу поділитись де-якими спогадами.

 

Так вже будо завгодно  моїй долі, щоб в 15 років я залишив отчий дім і пішов у великий світ. То зараз, в наш час, при надзвичайно великій комунікабельності нашого життя, поїздкою кудись за границю в Європу чи Америку нікого не здивуєш. А тоді, в середині 60-х, коли навіть поїздка з Андріївки у Львів - то вже було місцевою подією,  я зібрав валізу і сам поїхав аж у Київ….

 

Спогади про дитинство, і школу в тому числі, мабуть є у кожної людини, і звичайно різні вони. Мої же спогади про різні події в дитинстві завжди супроводжуються запахами, запахами дитинства.  Не знаю чому так, але завдяки цьому навіть через пів століття я миттєво повертаюсь в той неповторимий час свого дитинства в тих чи інших ситуаціях. Ось приклади.  Я досі пам*ятаю  запах і смак чаю і кусочка хліба, котрі давали нам в школі на великій перерві в перших-третіх класах, в тій хаті-школі в Рудці, а чай той в великих каструлях приносили жіночки-повари з кухні основної школи нам на перерву… і як чекали ми завжди тої великої перерви з чаєм!

 Де би я у світі не був, запах квітучого бузку миттєво повертає мене додому – бо вдома за вікном ріс великий кущ бузку, а мій диван, на якому я спав, стояв біля вікна, і той запах квітучого бузку весною остався у мене на все життя. Зараз в мене біля дому, в Сибіру, росте кілька кущів різного бузку і коли він цвіте, я протягом дня багато разів підходжу і нюхаю… і вмить  повертаюсь в дитинство. А при запаху хрону, я миттєво згадую батьківський дім і Паску…бо саме на Паску, коли батьки приносили з церкви додому кошик з освяченою паскою і починали накривати св*ятковий стіл, терли на терці хрін,  і той неповторимий запах хрону на всю хату остався у мене на все життя. І зараз на кожну Паску (і не тільки) я роблю теж саме, і знову миттєво повертаюсь в дитинство..

Перший клас, травень 1959 рік

По різному учні в школі вибирають свою майбутню професію, хто сам, кому батьки вибирають… Мій вибір професії був неординарним, до речі як все майбутнє моє життя..

3 клас 1961 рік

4 клас 1962 рік

Ось так в мене це склалось: третій клас, квітень 1961 року – в космос полетів Ю. Гагарін. З газет, з радіо – одні розмови про супутник, космос, космічний корабель… І звичайно всі хлопці водночас забажали стати космонавтами, і я теж. Тільки я, крім хотіння, ще пішов у сільську бібліотеку, набрав там дитячих енциклопедій і книжок про космос та астрономію і почав їх читати. І так продовжувалось три роки до шостого класу.

 

А вже в шостому класі якось по радіо я почув передачу, що колись для полетів в космос потрібні будуть геологи, щоб шукати корисні копалини на інших планетах. І тут же до мене прийшло  блискавичне рішення (?): про космос я вже все знаю (так мені тоді здавалось), треба тепер вивчати геологію. І знову пішов я в сільську бібліотеку, набрав енциклопедій і книжок про геологію і став їх вивчати та збирати на дорозі різні камінці.

Випуск 1966р, весь клас і всі вчителі.

Дівчата з випускного класу - 1966 рік

На цій ноті я й закінчив 8-й клас, і моє рішення було єдиним – я буду геологом (для нашого краю – це рідкість). Як зараз пам*ятаю, як літом 1966 року зібрав я валізу, попрощався з батьками і пішки пішов в Красне (по дорозі попав під сильний дощ), купив білет на поїзд до Києва (знав, що там є геологорозвідувальний технікум, але адреси ще не знав). Приїхав в Київ, знайшов технікум, здав іспити, через п*ять років закінчив. І романтика потягнула мене в далекий Сибір, здавалось тимчасово, на 2-3 роки (так батькам я поясняв). Так почались мої геологічні експедиції (паралельно закінчив інститут в Москві), і двадцять років супутниками моїх мандрів по всьому Союзу були намет та вогнище.. І саме з того часу, і чим довше я там був і чим дальше в глухі простори я забирався, тим сильніше я відчував ностальгію по рідному краю, і через п*ятдесят років я ще і ще раз себе запевняв – я тут, в Сибіру, тимчасово. Тому кожний рік я приїздив до рідного додому, до рідної школи…

 

Зараз вже ввійшло в традицію, що в нашій андріївській школі щорічно збираються випускники з круглими річницями після закінчення школи. Але далеко не всі зараз знають, що саме наш клас запропонував ту традицію в 1971 році, коли я зібрав наш клас на зустріч в школі через п*ять років після випуску. І вчителі (в першу чергу Троцак Василь Іванович) підтримали мою  ідею. З того часу в нашій школі й зародилась ця традиція, вона розширилась, її підхопили інші школи району.  Для нашого класу це вже десята ювілейна зустріч.

 

Зустріч  1971 рік                                                                               Зустріч 1976 рік          

 

Зустріч 1981 рік                                                                          Зустріч 1986 рік

 

Зустріч 2001 рік                                                                           Зустріч 2006 рік

Зустріч 2011 рік

Такі зустрічі звичайно супроводжуються спогадами, в першу чергу про наших вчителів. Багатство школи – це її вчителі. Наші вчителі – то була когорта великих  для свого часу вчителів нашої школи.

Я  як  зараз  пам’ятаю  багато  епiзодiв  свого  шкiльного  життя ,  як  ми  прийшли  перший  раз  в  перший  класс ,  яким  було  наше  перше  знакомство  з  Нашою  (з  великоi  букви)  Софiєю  Василiвною  Шмiгельською .  Для  мене  вона  була  другою  мамою !

Самим добрим словом згадую всіх моїх вчителів:

Мiлю  Михайлiвну  Тарнавчик  -  наш  классный керiвник, вчитель  фiзики  i  математики. Мудра  i  шановна  всiма  людина . Скiльки  зусиль  i  терпiння   вона  приложила  в  нашому  класi , щобы  виховати  нас  всiх  достойними  людьми!  Вона  завжди  була  для  мене  прикладом;

Катерину  Федорiвну  Коропецьку  - (росiйська  мова  i  лiтература , Завуч) – великоi душi i сили волi  Людина ! Вона була  для  мене  в  школi, і довгі роки після неї, моєю головною  вихователькою;

-Iрину  Степанiвну  Миронович - моя  французька  мрiя …… Якось   стою  я  на  вершинi  Ейфелевоi  башнi  в  Парижi , красота , як  кажуть, весь  Париж  у  моїх  нiг! Но  саме  в цю  мить  я  згадав  нашу  школу  ,  я  згадав  нашу  Iрину  Степанiвну , бо  саме  на  її  уроках  французької  мови  ще  в  5-му  класi  в  мене  зародилась  мрiя  побачити  Париж;

-Василя  Івановича  Троцака - його  iмя  для  мене  тiсно  повязано  з  уроками  географiї. Географiя  для  мене  був  самим  любимим  предметом  в  школi . Я  читав  багато  книжок  про  рiзних  мандрiвникiв , про  географiчнi  вiдкриття.. І після навчання все моє життя було повязане з подорожами, спочатку протягом 20 років в геологічних експедиціях по всьому СРСР, а після вже туристом по світу – Європа, Америка, Африка, Азія;

-Ганну  Федорiвну  Iвахiв, Надiю  Василiвну Лущак, Марiю  Григорiвну  Гавур, Ольгу Олександрівну Дацко, Олесандра Сидоровича Шпака, Марію Іванівну Матушевську, Марію Іванівну Гулич, Івана Ілліча Тарнавчика – всім їм, кому ще міцного здоров*я на довгі роки, а кому із них і вічна пам'ять!

 

                            Вчителі на перерві                        Перша вчителька Софія Василівна Шмігельська

Звичайно неоцінимий вклад в розвиток і розширення традиції ювілейних зустрічей різних років в школі, передачі цих традицій і духу нашої школи новому поколінню вчителів внесла колишній директор Стефанія Пилипівна Калитин – подяка і вічна пам'ять їй за це….

 

 Далі буде.

 

Володимир Павук

Новосибірськ-Андріївка

Категорія: Наша школа | Додав: Andzhey (30.04.2016)
Переглядів: 347 | Рейтинг: 5.0/1




Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Ми Вконтакті

Стіна

НОВИНИ

Реклама
Тут може бути Ваша реклама

Друзі сайту
ФК "Сокіл" Андріївка

Час життя сайту

Наша кнопка


Copyright Jadro © 2017 Вхід