Враження Володимира Павука після відвідання місць компактного проживання українців у США й Канаді

Автор цих рядків неодноразово побував у США й Канаді, у великих містах (Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Вашингтон, Клівленд, Детройт, Чикаго, Торонто, Саскатун, Рейджана, Калгарі та інших) і багатьох малих поселеннях, куди в різний час прибули українські переселенці, де вони влаштувалися і пустили нове коріння, і для яких ця земля стала другою батьківщиною...

Ще в п'ятому класі, коли я почав складати своє родовідне дерево, розпитуючи свого дідуся, я дізнався, що багато моїх родичів поїхали в США і Канаду. Хто в роки першої світової війни, хто в 1929-32 роки великого економічної кризи, багатьох закинула туди доля в лихоліття Другої світової війни. Особливими подробицями обросли розповіді про тих, хто в зимову холоднечу 1929-1930 років з малолітніми дітьми, рушили в довгу, нелегку і далеку дорогу, в невідомий край у пошуках кращого життя. Ще тоді дитячим розумом я намагався собі уявити всю картину невідомої дороги, митарства цих людей на чужині, устрій нового життя. Потім, через багато років, продовжуючи роботу над складанням свого родовідного дерева, в пошуках родичів по всьому світу, працюючи в архівах Польщі, Австрії, Нью-Йорка, я знову зіткнувся з темою української імміграції, знову і знову у мене перед очима поставала картина, як мої земляки і родичі, незважаючи на труднощі, зривалися з рідних місць і різними шляхами рушали за океан у пошуках кращого життя.

Читати далі --->