4 грудня православні і греко-католики святкують одне з дванадцяти великих християнських свят – Введення у храм Пресвятої Богородиці. Віддавна українці вірили, якщо на Введення до хати першим зайде молодий та ще й заможний чоловік, то буде добро й достаток у хаті, якщо ж стара людина – буде лихо.

Як оповідається у церковних джерелах, батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитина, то віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли дівчинці виповнилося три роки, батьки привели її до храму. Поставивши малу на першу сходинку храму, Анна сказала: «Йди до Того, хто дарував мені тебе». Без жодної сторонньої допомоги дівчинка піднялася високими сходами храму і була прийнята первосвящеником Захарієм, який ввів її у Святая святих, куди сам первосвященик входив лише раз на рік. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин зі св. Йосифом.

У календарному циклі українського народу це свято закриває осінній сезон і починає зимовий. У повір’ях говорилося, що до Введення можна копати землю, а від Введення до Благовіщення – не можна. Жінки запасалися глиною до Введення. Від Введення до дев’ятого четверга не годиться «бити білизну» на воді праниками, бо то, мовляв, шкодить ниві і може навести бурю.

На Введення українці ворожили на те яким буде новий господарський рік: скільки на свято води, стільки на Юрія трави; як на Введення вода, то в літі молоко та інше. Дівчата ж не ходили цього дня до сусідів, а ворожили й чекали на свого майбутнього чоловіка.

за матеріалами Інтернет-видань