Благодійний фонд «Авангард» – фонд підтримки і розвитку громади села Андріївка.
Це неприбуткова організація, яка тісно співпрацює з місцевою сільською радою
і діяльність якої спрямована на реалізацію проектів у сфері охорони здоров'я андріївчан,
шкільної освіти і дошкільного виховання, культурно-оздоровчого та духовного розвитку андріївської громади.
Голова правління фондом – Іванців Надія Семенівна, вихователь ДНЗ «Барвінок».
Фонд проводить свою діяльність відповідно до Програми, що складена згідно зі Статутом і функціонує виключно
з благодійних внесків на рахунок фонду.
Контактні дані: bf_avangard@meta.ua
Респондент – Башко Ярослав Олексійович ( *1938 р.)
У 30-х рр ХХ ст. у селі Андріївка
молодь намагалася організовувати культурні заходи, було організовано"Просвіту” , де проходили різноманітні концерти, фестивалі та
інше. Проте представники ворожої радянської влади намагалися знайти цю активну
молодь, знищити молодий активний потенціал, що їм і вдавалося.
З Андріївки планувалося забрати 3-х
людей, проте взяли лише 2-х : Крита Олексія і Стеця Івана. Далі ці люди були замордовані
у Золочеві. Згодом у село Андріївку оголосили родичам прийти, впізнавати і
забирати трупи. Закатовані були покидані у яму, і спалені ще з допомогою
бензину. (про одного із вбитих Івана Стеця : "… був покатований як : язик був
відрізаний, вухо було обрізане, там порізане то всьо…” [респондент-
Башко Я.О.]).Крит
Олексій був не опізнаний зовсім, тіла не знайшли. На знак їхньої загибелі були
насипані могили ( зараз - вул.Центральна), на яких проводилося посвячення, де
лунали патріотичні промови.
Молодь, побачивши ці репресії, вбивства,
почала організовувати УПА. До неї вступили такі люди : Башко Мар’ян (*1924р.),
Каліновський Микола, Постолюк Іван, Кулина Василь та інші. Вступаючи до УПА
молоді люди проходили випробування. Проте часто, мусивши виконувати важкі
завдання, деякі з членів відмовлялися від участі.
Представники радянської влади
переслідували Башко Мар’яна.
Наказували вийти з УПА, здатися. Проте він був проти , не здавався, не зважав
на шантаж, що його родину репресують. Навіть батько просив сина здатися, а він
казав : "… я
загину, своє життя віддам, вас "вб’ю”,а тим катам я
не здамся”[респондент
– Башко Я.О.] . Таки
не здався, батька й матір у 1946р.(16 березня) вивезли в Сибір ( Башко Олексій
та Олександра), проте вони через багато років повернулися живими на
батьківщину. Так сталося не з однією андріївською сім'єю, та далеко не
всі повернулися, і далеко не всі доїхали живими.
Андріївка - до 1630 року Мармузовичі, у 1630-1946 рр. – Ферлеївка, з 1946 р. – Андріївка.
Перші письмові спогади про Мармузовичі датуються 1470 р. Протягом всього 15-16 століття на землі Галичини неодноразово нападали кримські татари. Орда захоплювала здобич, грабила, все руйнувала і знову поверталась в Крим. Так в 1578 р. село цілком зруйнували кримські татари. Після його відбудови в 1630 воно стало містечком Ферлеївка. З тих часів про містечко нагадує лише назви деяких із вулиць, які зберегли свою назву – Передмісця, Шляхетна. Офіційна назва села в польських документах Фірлєїв, і походила від імені власника села німецького графа Фірлея Хто були ще раніше власниками села невідомо.
З дня свого заснування і до 1772 року Ферлеївка находилась під польським пануванням і відносилась до Бузького або Золочівського повіту.
В 1648-49 рр. козацькі війська Богдана Хмельницького ( разом з татарськими загонами) вели визвольну війну з поляками на західноукраїнських землях за державність України. Все це супроводжувалось пограбуваннями і розгромами міст і сіл. В жовтні 1648 року козацькі і татарські війська розгромили Красне. В серпні 1649 року Б. Хмельницький з татарами мав бій з військом польського короля Яна Казимира під Зборовом. В той же час окремі татарські загони розсіялися по Золочівщині і грабили села. Так 13 серпня 1649 р. татари спалили Ферлеївку і вирізали народ.
Село поступово відроджувалось. До села належав присілок Мармузовичі (Мармо зівка). В Ферлиївці і в Мармозівці знову були побудовані церкви.
У другій половині 18 століття Польща переживала занепад і втратила свою державність. Територію польської держави поділили Прусія, Росія і Австрія. До Австрії відійшла вся Галичина. Так з 1772 року Ферлеївка опинилась в королівстві Галичина Австрійської імперії, в складі Золочівського округу. В цьому стані село находилось до 1867 року.
За часів Австрійської імперії проводились різні реформи, зростала економіка, дещо полегшала доля селян. В 1783 році в селі було скасовано кріпацтво, його замінили панщиною.
З 1790 року в церквах ввели метричні книги для обов’язкової реєстрації всіх народжень (христин), шлюбів і похорон. І зараз ці метричні книги з 1790 року з церкви Ферлеївки і церкви Марможовичі находяться в Державному історичному архіві у Львові. В них можна знайти чимало цікавої інформації про своїх предків. (автор цих стрічок мав можливість працювати з цими документами).
На початку 1800 років в селі була відкрита однокласна школа.
Розвиток капіталізму в Західній Європі, виступи селян змусили Австрійську імперію провести земельну реформу. В 1848 році в селі була ліквідована панщина, і земля перейшла у власність хліборобів (з поступовим викупом). Найбагатшими людьми того часу в селі були поміщики Штебновський, потім Оскар Шнель..
Село Андріївка до 1630 року мало назву Мармузовичі, з 1631 по 1946 – Ферлеївка, а з 1946 село носить назву Андріївка.
За переказами старожителів село з'явилося на місці зруйнованого татарами міста. Про те, що колись на місці села було місто, свідчать такі факти: в селі до цього часу є назви вулиць Передмістя, Шляхетна; під час розкопок з землі витягають величезні камені, уламки з добротних будинків, речі, якими користувалися городяни.
В центрі села є западина, яка говорить про те, що колись там був костьол, а їх в селах не будували, було дві церкви (одна із них дуже стара). Стару церкву поставила поміщиця, вдова графа, якому належало село і який перший, після навали татар побудувався на цьому місці. Звідси і назва села Ферлеївка, від прізвища знатного графа, німця по національності, Ферлея.
В 1846 році була ліквідована панщина. Сільський уряд став ділити землю. Неподільна земля залишилась панові. Найбагатшими людьми села були поміщики, власники фільварків, Стебновський, а після нього Оскар Шнель.
Особливо тяжкою була доля наймитів. Багато людей покинули свої домівки, рідних і виїхали шукати кращої долі за океан.
До 1939 року в селі була гуральня, млин, цегельня, які належали пану Шнелю.
Сучасна Андріївка – одне з найбільших сіл району за площею, по чисельності населення (станом на 01.01.1997 в селі проживало 1448 осіб) і по кількості новобудов