У вівторок, 27 вересня, християни східного обряду святкують Свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього, яке належить до дванадцяти найбільших свят.

Історія свята

Свято встановлено в пам'ять знайдення та воздвиження Хреста Христового. Ця знаменна подія відбулась за імператора Константина Великого, який першим з римських імператорів припинив гоніння на християн.

Рівноапостольний імператор Костянтин, сприянням Божим отримав у трьох війнах перемогу над ворогами, бачив на небі Боже знамення - Хрест із написом «Цим переможеш». Гаряче бажаючи відшукати Хрест, на якому був розіп'ятий Ісус Христос, Костянтин направив в Єрусалим свою матір, благочестиву царицю Олену. Хоча свята цариця Олена до цього часу була вже в похилому віці, вона з натхненням взялась за виконання доручення.

Римські імператори-язичники намагалися повністю знищити в людстві спогади про священні місця, де постраждав за людей і воскрес Ісус Христос. Імператор Адріан наказав засипати землею Голгофу і Гріб Господній, і на штучному пагорбі поставити капище язичницької богині Венери і статую Юпітера. На це місце збиралися язичники й здійснювали жертву жертвопринесення.

Розшукуючи Животворчий Хрест, цариця Олена розпитувала християн та іудеїв, але довгий час її пошуки залишалися безуспішними. Врешті, їй вказали на одного старого єврея на ім'я Іуда, який повідомив, що Хрест заритий там, де стоїть капище Венери. Капище зруйнували і, здійснивши молитву, почали копати землю. Незабаром були виявлений Гріб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечка з написом «Ісус Назарянин, Цар Юдейський», зроблена за наказом Пилата, і чотири цвяхи, що прокололи Тіло Господа.

Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розіп'ятий Спаситель, патріарх Макарій по черзі став підносити хрести один за одним важкохворий жінці. Від двох хрестів не відбулося ніякого чуда, коли ж поклали третій хрест, то вона в ту ж мить зцілилася. Трапилося, що в цей час несли тіло для поховання. Тоді стали прикладати хрести на померлого, і коли поклали третій хрест, покійний ожив. Побачивши воскреслого, всі переконалися, що знайдено Животворчий Хрест.

Християни,що в незліченній кількості прийшли поклонитися Святому Хресту, просили святителя Макарія підняти Хрест, щоб всі могли, хоча б здалеку, благоговійно споглядати Його. Тоді Патріарх і інші духовні особи почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, волаючи: «Господи, помилуй», поклонявся Чесному Древу.

До Константинополя свята Олена привезла з собою частину Животворчого  Древа та цвяхи. Рівноапостольний імператор Костянтин повелів спорудити в Єрусалимі величний і великий храм на честь Воскресіння Христового, що включав у себе і Гріб Господній, і Голгофу. Храм будувався близько 10 років. Свята Олена не дожила до освячення храму - вона померла в 327 році. Храм був освячений 13 вересня 335 року. На наступний день, 14 вересня (за старим стилем), встановлено було святкувати Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста.

Прикмети та повір’я цього дня

День вважається пісним: "Хто на Воздвиження постить, тому сім гріхів проститься" . Християни намагаються готувати різні страви з капусти: "На Воздвиження у доброго молодця капуста біля ґанку".

З Воздвиженням пов'язано багато і християнських, і народних прикмет. Зокрема це свято пов'язували з похолоданням і настанням справжньої осені. У народі говорили, що на Воздвиження осінь літо відсуває. За три дні до свята прибирали всі овочі з корінням, щоб ранкові заморозки не знищили урожай.

Також 27 вересня починали садити яблуні та смородину – це можна було робити приблизно до середини жовтня.

На Воздвиження намагалися не планувати важливих справ, оскільки вони могли закінчитися невдало.

Вважалось, що у цей день усі змії, вужі, ящірки ховаються у нори. Тому заборонялося ходити до лісу, щоб гадюки не затягнули до своєї ями. Якщо ж змія вкусить людину, то їй закриті двері до вирію, і вона замерзне узимку.

У свою чергу людина, яка побачить останній відліт птахів в цей день, може загадати бажання, і воно обов'язково збудеться.