Дорогі читачі!

Редакція визначила переможців у щорічній номінації Кобзи «Українець року у Росії».

В номінації «Українець року у Росії» − два переможці: Людмила Найденко (Нижньокамськ) та Володимир Павук (Новосибірськ).

Читати далі...

Враження Володимира Павука після відвідання місць компактного проживання українців у США й Канаді

Автор цих рядків неодноразово побував у США й Канаді, у великих містах (Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Вашингтон, Клівленд, Детройт, Чикаго, Торонто, Саскатун, Рейджана, Калгарі та інших) і багатьох малих поселеннях, куди в різний час прибули українські переселенці, де вони влаштувалися і пустили нове коріння, і для яких ця земля стала другою батьківщиною...

Ще в п'ятому класі, коли я почав складати своє родовідне дерево, розпитуючи свого дідуся, я дізнався, що багато моїх родичів поїхали в США і Канаду. Хто в роки першої світової війни, хто в 1929-32 роки великого економічної кризи, багатьох закинула туди доля в лихоліття Другої світової війни. Особливими подробицями обросли розповіді про тих, хто в зимову холоднечу 1929-1930 років з малолітніми дітьми, рушили в довгу, нелегку і далеку дорогу, в невідомий край у пошуках кращого життя. Ще тоді дитячим розумом я намагався собі уявити всю картину невідомої дороги, митарства цих людей на чужині, устрій нового життя. Потім, через багато років, продовжуючи роботу над складанням свого родовідного дерева, в пошуках родичів по всьому світу, працюючи в архівах Польщі, Австрії, Нью-Йорка, я знову зіткнувся з темою української імміграції, знову і знову у мене перед очима поставала картина, як мої земляки і родичі, незважаючи на труднощі, зривалися з рідних місць і різними шляхами рушали за океан у пошуках кращого життя.

Читати далі --->

Пішов 29-й рік національно-культурній автономії українців м. Новосибірська

10 грудня 2017 року в нашому Українському культурному центрі ми офіційно відзначили чергову річницю з дня утворення автономії. Про те, як була створена наша організація, дивіться мою публікацію на «Кобзі» від 9 листопада цього року. А зараз коротко розповім про свою особисту участь у житті громади.

Моє знайомство з організацією відбулося 9 березня 2007 року, в день народження Тараса Шевченка. Офіс української автономії Новосибірська представляв собою кімнату площею 12 кв. м. у підвалі житлового будинку (головою організації тоді був В.М. Манович). Прийшло туди близько 15 активістів і всі не змогли розміститись...

Під час розмови я взяв слово і коротко сказав: мені шкода вас, і прикро за такі умови, в яких перебуває найбільша в місті національна діаспора - я спробую щось змінити (скажу, що до цього я вже побував у США й Канаді і бачив, в яких умовах працюють там українські організації).

Через деякий час знайшов у центрі міста порожнє приміщення, взяв його у мерії в оренду, за власні кошти зробив капітальний ремонт (обійшлося в $10 000), і наповнив його меблями та українською атрибутикою. І через півроку організація зайшла в новий Український культурний центр площею 150 кв. м., де вільно могли розміститись 60-70 людей. На свої кошти утримую приміщення й донині). Читати далі --->

…Рідна мати моя, ти ночей не доспала
Ти водила мене у поля край села.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала….

РУШНИКИ І ВИШИВАНКИ

16 лютого 2017 р. відбулось урочисте відкриття виставки української народної вишивки в краєзнавчому музею Новосибірська. І вперше в історіі музею відкриття виставки супроводжувалось міні концертом, який в даному випадку виконав відомий в місті ансамбль української пісні "Мрія".
Як це було - відображено в відеороликах та світлинах.

Читати далі--->