В Новосибірську відкрили пам’ятник Т.Г. Шевченку

…Одна мудра людина сказала: колись і ми помремо, а що же людям ми оставимо?...

На мою долю випало подарувати  місту Новосибірську, де кожний третій мешканець має в тій чи іншій степені українське коріння, а також нашим дітям і онукам прекрасний пам’ятник великому Тарасу Шевченку. Спорудження пам’ятника було присвячено до 200-річчя від дня народження поета і художника.

Довгих три роки я йшов до цієї мети. Весь той час я жив цією ідеєю. То був мій один із дуже важливих проектів в моєму житті! Всупереч опору недоброзичливців і невірству скептиків, долаючи десятки перепон, не рахуючись ні з часом ні з видатками, я крок за кроком просувався вперед. Сказати, що це було мені нелегко і не просто – значить нічого не сказати.

Ось коротка хронологія. Спочатку я звернувся в мерію м. Новосибірська за дозволом на спорудження пам’ятника. Після кількох засідань в мерії, в кінці лютого 2013 року я получив такий дозвіл.  Дальше я організував конкурс на кращий ескізний проект пам’ятника. В цьому  конкурсі приймали участь архітектори і скульптори Новосибірська, Сургута, Москви і Києва. Кращим архітектурним проектом була признана робота архітектора Олександра Скоробогатько і художника Олександра Крутікова (Новосибірськ), а кращою скульптурою була признана робота скульптора Бориса Ульянова (Москва). Керівником всього проекту був я. Підсумки цього конкурсу ми провели в кінці 2013 року.

Дальше весною 2014 року на основі ескізного проекту був розроблений вже детальний робочий будівельній проект спорудження пам’ятника.  Після цього почались мої митарства по узгодженню проекту з різними інстанціями і службами мерії.  Вони зайняли майже рік. При цьому приходилось долати опір противників спорудження пам’ятника, боротись з чиновницькою тяганиною,  рішати питання з комунікаціями, котрі проходять в цьому місці, про благоустрій території біля пам’ятнику, та інші проблеми.

А весь цей час паралельно йшов збір коштів. І це оказалось самим складним. Тут значно  наклали свій відбиток російсько-українські відносини. За два роки збору громадських коштів, як кажуть з капелюхом  по колі,  ми змогли набрати лише 10% потрібної суми. Причому бідні пенсіонери з невеликої пенсії від душі віддавали свої 100-200-300 рублів, аби бути причетними до цього проекту, в той час як більшість заможних і бізнесменів  з українським корінням доказували мені як раптом вони стали бідними, як сильно їх вдарила криза, ну ніяк в них не виходить зараз помогти…  І тут я зрозумів, що потрібно розраховувати тільки на себе. І почав шукати інші шляхи. Паралельно я брав участь майже в десяти  різних конкурсах грантів і субсидій мерії та уряду Новосибірської області, це помогло назбирати за три роки приблизно 40% потрібної суми. Як виняток була спонсорська допомога пенсіонера Месхеда Леоніда Петровича, котрий пожертвував 500 тис. рублів (17%). А решта були мої кошти і моя праця.  Всього проект обійшовся близько трьох мільйонів рублів.

Саме спорудження постаменту пам’ятника в бетоні почалось на початку липня 2015 р., потім була обліцовка постаменту гранітом. Всі роботи організовував і керував я особисто, бо потрібна була стовідсоткова гарантія якості. На початку серпня я уже був готовий до відкриття пам’ятника. Але  на жаль мерія не впоралася до того часу з роботами по благоустрою площадки довкола пам’ятника і лише 29 вересня стало можливим його відкрити.

Відкриття. Не дивлячись на пахмурну погоду (а зранку ще йшов дощ) відкриття пам’ятнику було дійсно святковим. Представники обласного уряду та мерії, адміністрації району, чисельна громада. Неабиякий інтерес проявили  ЗМІ, їх було з півтора десятка. Спочатку пролунала пісня «Реве та стогне…» в виконанні ансамблю «МРІЯ» і підтриманої всіма присутніми, потім ансамбль бандуристів «Дивоструни» заспівав пісню «Вербонька».. Відкривав церемонію Володимир Павук, він нагадав присутнім, хто такий Шевченко, його значення для української літератури і мистецтва, про те як будувався пам’ятник. Були промови офіційних осіб, які висловили задоволення і вдячність нам за те, що ми зробили, відмітили, що цей пам’ятник прикрасить місто. Міністр культури уряду Новосибірської області Василь Кузін виступаючи читав напам’ять по-українськи уривки із віршів Шевченка, і зокрема сказав «..«Полагаю, что новосибирцы могут гордиться тем, что мы открываем этот памятник, что показываем пример, как нужно строить межнациональные и международные отношения. Это пример, как нужно любить свою страну и культуру. В том числе благодаря этому памятнику наши дети и внуки будут петь украинские песни и читать стихи Тараса Шевченко..». Представник мерії Володимир Державець прочитав напам’ять Заповіт. А голова району Петро Прокудін заявив, що такий пам’ятник, на лобному місці, прикрасить район. В подібному тоні виступали і інші чиновники та представники громади.

І коли по пропозиції Володимира Павука були зняті покривала з бюста і стели, то всі присутні були вражені від побаченого. Сам образ Тараса і вся композиція пам’ятнику получили саму високу оцінку. А слова Шевченка висічені на стелі «..Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю..» були прийняті всіма як призив до єдності і миру не тільки в Україні, але й у всій слов’янській співдружності. Бо Шевченкове мистецтво, як  і культура взагалі, об’єднує людей, об’єднує  народи… Відкриття пам’ятнику генію українського народу зараз в Росії - це не ординарна подія, враховуючи сучасні українсько-російські відносини і становище в світі…

Після цього на запрошення Володимира Павука присутні почали класти квіти до постаменту.

В нашому проекті ми передбачаємо, що в цьому місці буде створено міні сквер ім. Т. Шевченка, будуть посаджені квіти, кущі калини, так любимої поетом, посаджені дерева, і вже зараз тут росте посаджена мною весною шевченкова верба, внучка тої самої шевченкової верби, яка пройшла довгий шлях із Мангишлаку через Львів до Сибіру. А незадовго до відкриття пам’ятнику я спеціально їздив у Канів на могилу Тараса Шевченка, я поклонився йому і розповів про те як будуємо йому пам’ятник в Сибіру, як плекаємо його вербу….

Про хід спорудження пам’ятника ми не одноразово висвітлювали на сайтах. Я вдячний всім, хто підтримував мене в цьому проекті, оказав моральну і матеріальну підтримку. Особливу подяку хочу виразити Гнату Стеценку, неперевершеному знавцю біографії та творчості Тараса Шевченка.

 Я надзвичайно радий, що мені це вдалося зробити…

30.09.2015р.

Володимир Павук

Голова національно-культурної автономії українців м. Новосибірська

Хронологія подій у фото:

Відкриття:

                           Володимир Павук відкриває свято                                               підготовка до опускання покривала

                        покривало спадає                                                                                     відкривають стелу

                                 стела відкрита                                         Володимир Павук розповідає як будувався пам'ятник..

      до Шевченка ложать квіти 

                                                                                                    Міністр культури Василь Кузін Новосибірської області,

                                                                                                           Володимир Павук, голова адміністрації

                                                                                                              Октябрського району Петро Прокудін,

                                                                                                                               заступник начальника

                                                                                                            департаменту культури мерії Володимир Державець                                         

     виступає ансамбль бандуристів “Дивоструни”        Генріх Стеценко розповідвє про творчість Шевченка

                              фото на пам'ять                                                            фото на пам'ять з Катериною Пеприк

 фото на пам'ять, ансамбль “Мрія”                                                          

                                                                                                          Лідія Блізнова приїхала з онуком Григорієм

                                                                                                           на відкриття аж з Омська, онук Григорій

                                                                                                         читав напам'ять уривок з поеми Шевченка “Гамалія”..

на відкритті пам'ятника було людно  

                                                                               загальний вид пам'ятнику