ЗДАЛЕКА ПРО БЛИЗЬКЕ

Спогади про рiдну школу

Опубліковано в газеті «Воля народу» № 109 від 19 жовтня 2004 р. м. Буськ.  

Цього року сповнюеться 40 рокiв , як була побудована i почала «працювати» нова школа в Андрiiвцi . Термiн «нова школа» напевнее знають i пам”ятають тiльки старшi жителi села i выпускники 60-х i 70-х рокiв . Бо була до цього стара школа. I скоро в школi вiдмiчатимуть цей ювiлей (24 жовтня) . Не маючи можливостi бути присутнiм на цьому св”ятi в школi (про що дуже шкодую) , менi хочеться на сторiнках газети висловити спогади про мою рiдну школу i моїх вчителiв.

Автор статті Павук Володимир Федорович  

Спогады про школу в мене веселкові. Навчання давалось менi досить легко i бiльшiсть предметiв я з задоволенням вчив , для мене кожний урок - то було якесь нове вiдкриття в моему свiтопiзнаннi . Я як зараз пам’ятаю багато епiзодiв свого шкiльного життя , як ми прийшли перший раз в перший класс , яким було наше перше знакомство з Нашою (з великоi букви) Софiею Василiвною Шмiгельською . Для мене вона була другою мамою ! В старiй школi мiсьця не хватало i перших три роки ми вчились в простiй хатi в Рудцi , там вчились ще два класи, старший i молодший вiд нас . Запам’яталось , що до тої хати не було нормальноi дороги , i весною i восени там було непрохiдне болото i ми ходили завжди городами i стежками . I ще запам’яталось, як ми там з нетерпiнням чекали великоi перерви, бо на великiй перервi зi школи приносили в великих кастрюлях горячий чай i з куском хлiба нам його розливали. I смак того чаю i куска хлiба я вiдчуваю i зараз ! З четвертого по шостий клас ми вчились в старiй школi i водночас помагали ( якщо можна так сказати ) будувати нову школу . I пам’ятаю, скiльки було радостi , коли в 1964 роцi ми почали вчитись в новiй свiтлiй школi. I ще тодi ми знали , що в першу чергу це заслуга тодiшнього директора школи Лущак Надiї Василiвної. I всi ciльчани їй щиро дякували за це.              

Святкування 40 річного ювілею школи

Богатство школи – це її вчителi ! В моiм життi було багато вчителiв . Достатньо сказати , що пiсля школи я закiнчив в Києвi технiкум , пiзнiше в Москвi один iнститут i в Новосибрську другий. Но найдорощими для мене являються мої шкiльнi вчителi , бо iменно вони дали менi путiвку в життя . I я низько iм всiм кланяюсь: це моя перша вчителька Софiя Василiвна Шмiгельська , з якою всi цi роки я пiдтримую тiсний звязок . Мiля Михайлiвна Тарнавчик - наш классный керiвник , вчитель фiзики i математики. Мудра i шановна всiма людина . Скiльки зусиль i терпiння вона приложила в нашому класi , щобы виховати нас всiх достойними людьми! Вона завжди була для мене прикладом. Я знаю яке активнее життя вона веде зараз – тепер її можна назвати шкiльним керiвником вчителiв-пенсiонерiв .

Старійшини нашої школи

Катерина Федорiвна Коропецька (росiйська мова i лiтература , Завуч) – великоi душi i сили волi Людина ! Вона була для мене в школi, на протягом всього життя i остається зараз моею головною вихователькою! Пам’ятаю як , навчаючись в Киевi i потiм працюючи в Сибiру, я вiв з нею переписку , i в своiх листах вона не раз менi пiдказувала , радила i вказувала на мої помилки i т.д. . I зараз спiлкуючись з нею , я не перестаю дивуватись (знаючи її тяжку хворобу ) скiльки добра i мужностi в її душi ! Iрина Степанiвна Миронович – моя французька мрiя ! …Якось стою я на вершинi Ейфелевоi башнi в Парижi , красота , як кажуть, весь Париж у моiх нiг! Но саме в цю мить я згадав нашу школу , я згадав нашу Iрину Степанiвну , бо саме на її уроках французької мови ще в 5-му класi в мене зародилась мрiя побачити Париж.      Но тодi ця мрiя менi казалась такою нездiйсненно-далекою…I потiм , коли в Notr –Dam de Paris я слухав нiчну рiздвянну мессу - менi знову так не хватало Iрини Степанiвної... Я став геологом, но я мiг стати i бiологом , бо любов до природи менi привила Ганна Федорiвна Iвахiв на уроках ботанiки. Я згадую як я в 4-5-6 класах збирав i серьозно вивчав (як менi тодi казалось) рiзнi гербарii, квiти , трави, ловив всяких жучкiв, павучкiв i метеликiв. Все це я записував , рiсував i розглядав через лупу…Так я вiдкривав для себе свiт природи .

Зустріч з випускниками школи 15. 1. 2007

Я мiг стати i iсториком , бо iнтерес до вивчення iсторii свого краю менi привила Марiя Григорiвна Гавур . Я довгий час ще з 5-го классу займався вывченням icторії нашого села. Багато iнформацii ще тодi я получив вiд свого дiда, учасника першоi cвiтовоi вiйни. Згадую, як в 7-му класi я був редактором стiнгазети , i до дня Перемоги я пiдготовив статтю , як жителям нашого села запамятався перший i останнiй день вiйни в селi в 1941 i 1944 роцi. Для цього я ходив по селi i розпитував пожилих людей. Одно iз моiх хоббi - вивчаю мое родовiдне дерево (вивчив дослiвно 7 поколiнь). I з цiею метою два роки назад менi вдалось попасти у Львовi в Державний iсторичний архiв i там я знайшов церковнi метричнi книжки з нашого села з1790 року (! )…На цю тему можу росказати багато цiкавого…

Концерт присвячений ювілею нашої школи

Василь Іванович Троцак - його iмя для мене тiсно повязано з уроками географiї. Географiя для мене був самим любимим предметом в школi . Я читав багато книжок про рiзних мандрiвникiв , про географiчнi вiдкриття ю. Вже тодi в 5-6 класi я сам мрiяв про особистi мандрування . Згадую як в 6 класi ми помагали переносити книжки в шкiльнiй бiблiотецi . I в нагороду за це я випросив у Василя Iвановича велику полiтичну i геграфiчну карти свiту . Для мене це був дуже цiнний подарок . Я мiг сутками сидiти дома над картами i вивчати iх. Уже в 6-му классi я знав всi краiни свiту , всi столицi , всi моря , гори i великi рiки . Я знав маршрути i iсторiю всiх великих географiчних вiдкрить . Цi географiчнi захоплення в школi тiсно переплелись в моему життi з моею професiйною дiяльнiстю . За двадцять рокiв працi в геологiчних експедицiях я пройшов пiшки i об’iздив Приморський i Хабаровський край , Амурську обл. , Забайкалля , Якутiю , Саяни , Красноярський край , Хакасiю i Туву, Горную Шорiю i Алтай , Казахстан , Урал i Тянь-Шань , пустиню Кизилкуми i Мангишлак , Кавказ i Крим , Украiну i Прибалтику , Карелiю i Кольський пiвострiв . Я плавав по Японському морю , по Байкалу i Каспiю , по Чорному i Балтiйському , був на Бiлому i Баренцевому морях . Я плавав по багатьом великим рiкам : по Амуру i Аргунi , по Вiтiму i Вiлюю , по Ангарi i Енесею , по Обi i Iртишу , по Сир-Дарi , по Дону i Волзi , по Днiпру i по нашій Гологiрцi звичайно! Маршрути моiх експедицiй пролягали в горах i степах , в тундрi i в пустинi , в субтропiках i по вiчнiй мерзлотi . Цей мiй географiчний переелiк можна було би продовжити . Всього побаченого i пережитого мною хватило би на добру сотню ! I вся ця моя романтика починалась в моiй школi на уроках географiї, котрі вів Василь Іванович.

Колишні директори нашої школи, Троцак Василь Іванович і Калитин Стефанія Пилипівна

Завжди добрим словом згадую Ольгу Олександрівну Дацко і Олександра Сидоровича Шпака, котрі викладали у нас українську мову і літературу. Це вони навчили мене грамотно писати. В молоді роки я був дуже писучим. Свого першого листа в газету «Зірка» я написав в 3 класі, склав ребус і направив його в редакцію, хоча його не надрукували, але прийшла відповідь. І я цим дуже задоволений. А в 4 класі склав кросворд і відправив його «Піонерську правду». Після школи листувався з більшістю своїх однокласників, і до цього часу всі ці листи зберігаються в моєму архіві, як пам’ять про моїх шкільних друзів Коли ми були в 8 класі, в школі почала працювати молоденька піонервожата Надія Мар’янівна. Вона часто після уроків і по вечорах затримувалась з нами в школі, а після цього ми проводили її додому до Красного. Скажу відверто, що я це робив з великою радістю! Добрі слова скажу і про Марію Іванівну Матушевську, Марію Іванівну Гулич, Івана Ілліча Тарнавчика, Надію Михайлівну(?) й інших. Всі наші вчителі – то була когорта Великих для свого часу вчителів нашої школи! Це був особливий дух в школі! І колишній директор Стефанія Пилипівна Калитин докладала багато зусиль, щоб передати традиції і цей дух нашої школи новому поколінню вчителів. Саме завдяки їй ввійшли в добру традицію регулярні зустрічі випускників школи різних років зі своєю школою і своїми вчителями.

40 річчя нашої школи

Зустрічаючись не раз в школі з сучасними випускниками, завжди звертав їх увагу на кілька головних моментів в їх майбутньому житті. 1. Любіть і пам’ятайте свою школу і своїх вчителів! В житті будуть ще у вас і вчителі і навчальні заклади – але ні школи, ні шкільних вчителів більше у вас не буде! Як і не буде більше шкільних однокласників, друзів дитинства – тому вмійте зберегти вашу дружбу на довгі роки! 2. Як би не склалось життя і куди доля не закинула вас – пам’ятайте про рідний край, не забувайте його традицій, культуру, мову.

Володимир Павук

Новосибірськ - Андріївка

Наша школа 1959 рік.

фото з архіву В.Ф Павука

Когорта Великих вчителів нашої школи. 

Приблизно 1970 рік.

фото з архіву В.Ф Павука

На ганку школи. 

Приблизно 1963 рік

фото з архіву В.Ф Павука