14 лютого 2012 року в нашій школі відбулося свято кохання з назвою "Під знаком купідона".

Пройшли роки, злетіли наче днина,

Але в душі моїй живе шкільна родина…  

30 квітня 2011 в Андріївській середній школі відбулася зустріч випускників 1966 ,1991, 2001,2006 року випуску. Зустріч пройшла дуже урочисто, учні підготували прекрасний концерт, а випускники поділилися спогадами про шкільне життя. Зокрема цікавою була промова Павука Володимира Федоровича випускника 1966року, який приїхав назустріч з далекого Новосибірська. Були присутні вчителі пенсіонери. Одним словом, свято вдалось на славу. 

Читати далі --->

Історія нашої школи

Згадка про нашу школу повертає нас в другу половину ХІХ століття. 110 дітей наших односельчан 1 вересня 1861 року сіли за шкільні лави початкової школи з одним вчителем, яка містилася у звичайній сільській хаті. Навчалися діти переважно заможних селян. Навчання велося польською мовою. При школі був розсадник фруктових дерев. Щороку старшим учням, як нагороду, давали декілька саджанців. І ця маленька скромна школа стала центром просвіти українських дітей та дорослих.

Читати далі --->

ЗДАЛЕКА ПРО БЛИЗЬКЕ

Спогади про рiдну школу

Опубліковано в газеті «Воля народу» № 109 від 19 жовтня 2004 р. м. Буськ.

Цього року сповнюеться 40 рокiв , як була побудована i почала «працювати» нова школа в Андрiiвцi . Термiн «нова школа» напевнее знають i пам”ятають тiльки старшi жителi села i выпускники 60-х i 70-х рокiв . Бо була до цього стара школа. I скоро в школi вiдмiчатимуть цей ювiлей (24 жовтня) . Не маючи можливостi бути присутнiм на цьому св”ятi в школi (про що дуже шкодую) , менi хочеться на сторiнках газети висловити спогади про мою рiдну школу i моїх вчителiв.

Автор статті Павук Володимир Федорович

Спогады про школу в мене веселкові. Навчання давалось менi досить легко i бiльшiсть предметiв я з задоволенням вчив , для мене кожний урок - то було якесь нове вiдкриття в моему свiтопiзнаннi . Я як зараз пам’ятаю багато епiзодiв свого шкiльного життя , як ми прийшли перший раз в перший класс , яким було наше перше знакомство з Нашою (з великоi букви) Софiею Василiвною Шмiгельською . Для мене вона була другою мамою ! В старiй школi мiсьця не хватало i перших три роки ми вчились в простiй хатi в Рудцi , там вчились ще два класи, старший i молодший вiд нас . Запам’яталось , що до тої хати не було нормальноi дороги , i весною i восени там було непрохiдне болото i ми ходили завжди городами i стежками . I ще запам’яталось, як ми там з нетерпiнням чекали великоi перерви, бо на великiй перервi зi школи приносили в великих кастрюлях горячий чай i з куском хлiба нам його розливали. I смак того чаю i куска хлiба я вiдчуваю i зараз ! З четвертого по шостий клас ми вчились в старiй школi i водночас помагали ( якщо можна так сказати ) будувати нову школу . I пам’ятаю, скiльки було радостi , коли в 1964 роцi ми почали вчитись в новiй свiтлiй школi. I ще тодi ми знали , що в першу чергу це заслуга тодiшнього директора школи Лущак Надiї Василiвної. I всi ciльчани їй щиро дякували за це.

Святкування 40 річного ювілею школи

Богатство школи – це її вчителi ! В моiм життi було багато вчителiв . Достатньо сказати , що пiсля школи я закiнчив в Києвi технiкум , пiзнiше в Москвi один iнститут i в Новосибрську другий. Но найдорощими для мене являються мої шкiльнi вчителi , бо iменно вони дали менi путiвку в життя . I я низько iм всiм кланяюсь: це моя перша вчителька Софiя Василiвна Шмiгельська , з якою всi цi роки я пiдтримую тiсний звязок . Мiля Михайлiвна Тарнавчик - наш классный керiвник , вчитель фiзики i математики. Мудра i шановна всiма людина . Скiльки зусиль i терпiння вона приложила в нашому класi , щобы виховати нас всiх достойними людьми! Вона завжди була для мене прикладом. Я знаю яке активнее життя вона веде зараз – тепер її можна назвати шкiльним керiвником вчителiв-пенсiонерiв .

Старійшини нашої школи

Катерина Федорiвна Коропецька (росiйська мова i лiтература , Завуч) – великоi душi i сили волi Людина ! Вона була для мене в школi, на протягом всього життя i остається зараз моею головною вихователькою! Пам’ятаю як , навчаючись в Киевi i потiм працюючи в Сибiру, я вiв з нею переписку , i в своiх листах вона не раз менi пiдказувала , радила i вказувала на мої помилки i т.д. . I зараз спiлкуючись з нею , я не перестаю дивуватись (знаючи її тяжку хворобу ) скiльки добра i мужностi в її душi ! Iрина Степанiвна Миронович – моя французька мрiя ! …Якось стою я на вершинi Ейфелевоi башнi в Парижi , красота , як кажуть, весь Париж у моiх нiг! Но саме в цю мить я згадав нашу школу , я згадав нашу Iрину Степанiвну , бо саме на її уроках французької мови ще в 5-му класi в мене зародилась мрiя побачити Париж.

Читати далі --->